Новини

Новини • 03.10.2018
Прогулянка до кордону Святої Гори - записки паломників

Автори англомовного блогу athosweblog.com розмістили свіжу публікацію про прогулянку до кордону Святої Гори.

«У вересні цього року я провів вихідні з моєю дружиною в прекрасному курорті Скайтіс (Skites) між Урануполісом та афонським кордоном. Не збирався відвідувати Афон, але через деякий час я відчув бажання зробити довгу прогулянку й побачити проблиск Святої Гори. Тому я вирішив прогулятися по кордону: від узбережжя до узбережжя, і назад. Я обрав грунтову дорогу поруч із нашою квартирою, що йде на північ», - написав Герман Вугд.

Він також поділився світлинами.

«Дорога, в правому верхньому кутку фотографії. Після пару сотень метрів я побачив відреставрований поствізантійських акведук, де дізнався, що ця частина прикордонної області була власністю монастиря Ватопед. Дивлячись на захід, в тіні дерев, знаходиться каплиця. Тріади, де зустрічаються місцеві жителі Урануполіса. Але я пішов дорогою на північ. Коли я озирнувся, то побачив вітряк і купол церкви», - зазначив блогер.

Герман Вугд опублікував карту.

«Десь на відстані лежить прикордонний паркан. Фактична межа знову невидима десь на 100-метровій лінії. Вежа зв'язку на найвищій точці становить 510 метрів. У 2012 році цей район був пошкоджений великою лісовою пожежею. Карта Пітера Ховорт (Peter Howorth) з кордоном і деякими місцями, які я пройшов під час походу», - написав Герман.

Він розповів, кого зустрів дорогою.

«Коли я майже дістався іншого узбережжя, після 3 годин ходьби під спекотним сонцем, машина підняла мене, і я поговорив з доброзичливим греком, який трохи говорив англійською: «Я з Голландії», - сказав я. Чоловік сказав: «Я, дядько, Валвік, Уолвік, Вальвейк». Нарешті я зрозумів, що він мав на увазі, що його дядько жив у селі Ваалвейк у Нідерландах. [...] Коли ми обидва перестали сміятися, ми дісталися до пляжу. Я подякував йому за підйом і підійшов до пляжного клубу», - написав блогер.

Герман Вугд описав, де він зупинився на обід «У пляжному клубі« Giorgos & Amanda» я з'їв хліб з сиром фета та спостерігав за деякими німецькими клієнтами, які вдавали, що ніколи не покидали це місце з 1960-х років», - зазначив він.

Блогер написав, що він дійшов до прикордонної стіни. «Прикордонна стіна, за нею розташований півострів Арапис (Arapis). Текст знака: «Немає входу для жінок» повністю зник через сонце. Ці знаки були всією береговою лінією Гори Афон на кордонах для запобігання того, щоб жінки увійшли на півострів. З прісною водою в моєму рюкзаку я почав підніматися тим же маршрутом. Область дуже пустельна, природа під охороною. Після того, як я з'явився на дорозі, шакал швидко втік. Я чув про шакалів на Афоні, але не бачив їх. Я був дуже радий, коли знову побачив вежу Сідні Лохса (Sidney Lochs) і дрен (Drenia) й острів Амуліані (Amouliani). Мені було потрібно 6 годин і майже 20 км, щоб дістатися від одного узбережжя до іншого й назад. Я досить втомився і дещо перегрівся, але це був чудовий день», - підсумував Герман Вугд.

За матеріалами athosweblog.com.