Новини

Новини • 07.08.2018
Особливості поховання на Святій Горі Афон

На Афоні монастирське кладовище зазвичай невелике, лише декілька дерев'яних хрестів.

Зустріти смерть на Святій Горі завжди вважалося нагородою Небес. В чернечій республіці існує передання, що новопреставлених святогірців зустрічає Сама Богородиця і проводить душі через митарства до Отця Небесного.

На Святій Землі намагаються ховають в день смерті. Тіло спочилого святогірця не омивають і не переоблачають. Бо у «Послідуванні ісходному ченців» вказано: «Егда кто от монахов ко Господу отидет, понеже не подобает омываться телу его, ниже видетися отнюд нагу».

Перед похованням братія виконує особливий обряд. Новопреставленого одягають в схиму, обличчя покривають куколем, а тіло зашивають в рясу. На груди покладається ікона Пресвятої Богородиці.

Після відспівування братія переносить тіло ченця на руках до місця поховання. Померлого опускають в могилу без труни, щоб не заважати тілу скоріше перетворитися у прах. Грунт на півострові більшістю кам'янистий і щоб засипати могилу землею, її треба назбирати. На могилі встановлюють чотирикінцевий дерев'яний хрест з ім'ям ченця і датою смерті.

Останки перебувають в землі три роки. Весь цей час уся монастирська братія сугубо поминає насельника. Перші сорок днів на кожній Божественній літургії в пам'ять про новопреставленого ставлять поминальне коливо. Протягом трьох років душу спочилого поминають на кожній проскомідії.

Ім'я померлого заноситься поминальну монастирську книгу (Κουβαράς), в якій зібрані імена всіх померлих ченців обителі від початку її заснування.

Минає три роки, останки ченця дістають і за їхнім станом роблять висновок про загробну долю спочилого.

Якщо тіло ще не зотліло, останки засипають, за ченця посилено моляться і через деякий час знову перевіряють. Так триває, поки не залишаться лише кістки. Тоді їх миють у воді з вином і переносять в кістницю.

На Афоні за кольором черепа дізнаються наскільки безгрішний був покійний чернець. Вважається, що темний колір черепа говорить про грішність душі покійного. Черепа спасенних ченців – білого кольору. Черепа безгрішних праведників мають жовтий або золотистий відтінок і іноді навіть благоухають.

Над кістницею зазвичай бува напис: «Ми були такі, як ви, а ви будете такими, як ми». Ці двері ніколи не зачиняються, щоб кожен за бажанням міг увійти і в самоті поміркувати над своїм життям.

У кістниці черепа складені на полицях, а кістки лежать окремо. На черепах написані імена монахів і позначена дата смерті. Тут вони зберігаються століттями.