Новини

Новини • 18.07.2017
На Афоні Велика лавра відзначає панігір - день пам'яті Афанасія Афонського

Православні християни 18 липня (за новим стилем) святкують день пам'яті преподобного Афанасія Афонського, засновника Великої лаври. Цього дня обитель відзначає панігір.

Авраамій, майбутній святий Афанасій, народився в Трапезунді. Хлопчик рано залишився сиротою, і його взяла на виховання черниця. Його дитинство проходило в пості та молитві. Хлопчик добре навчався.

Коли ж померла його прийомна мати, Авраамій відправився служити при дворі імператора Романа, в Константинополі. Тут він став учнем відомого ритора Афанасія. Він опанував ораторське мистецтво і незабаром сам став навчати юнаків. Йому почав заздрити його вчитель і він вирішив покинути двір.

З молодості він був стриманий в їжі - їв лише хліб і пив воду, спав сидячи на стільці.

У той час в Константинополі перебував преподобний Михайло Малєїн, настоятель Кімінської обителі. Авраамій розповів святому, що хоче прийняти монашество. Пізніше ігумен Михайло постриг святого в монашество з ім'ям Афанасій.

Монах Афанасій спершу жив у монастирі, а потім оселився в усамітненомумісці. Він відвідав багато святих місць, зупинився на Афоні, в місцевості під назвою Мелана. Біси неодноразово спокушали святого, вселяючи йому гріховні помисли. Святий вирішив протягом року боротися зі спокусами, а потім - покластися на волю Божу. Коли в останній день встановленого їм терміну він стояв на молитві, його осяяло небесне світло, у святого потекли сльози. З того часу, за свою духовну боротьбу, він отримав дар розчулення.

Полководець Никифор Фока, брат ігумена Михайла, який постриг святого в чернецтво, запропонував Афанасію побудувати для нього келії та церкву. Спочатку Афанасій не погоджувався, але потім сприйняв пропозицію як промисел Божий. Тоді ж були споруджені дві церкви: на четь Іоанна Предтечі та Богородиці. Також спорудили келії, трапезну, лікарню та готель.

У монастир почали приїжджати люди, охочі прийняти чернецтво, з Греції та інших країн. Навіть знатні персони хотіли жити під керівництвом преподобного Афанасія.

В обителі встановили спільножитній статут. Братія відвідувала всі богослужіння, не розмовляючи і не відволікаючись від молитви.

Святому Афанасію неодноразово являлась Божа Матір. Одного разу Вона врятувала монастир від голоду і дарувала джерело - вдаривши жезлом об камінь, з якого линула вода.

Святогорців ставало все більше в новозбудованій лаврі. Тому будівельні роботи тривали.

Святий Афанасій знав, коли він помре. Він зібрав братію і наставляв їх.

Одного разу святий пішов до себе в келію, надів мантію і кукіль, які носив лише в святкові дні. Після тривалої молитви він вийшов до братії і з 6 ченцями вони вирушили наверх храму, щоб подивитися, як просувається будівництво. У цю мить частина церкви обрушилася. П'ятеро святогорців загинули, а святий Афанасій і зодчий Даниїл, вижили. Преподобний помолився: "Слава Тобі, Боже! Господи, Іісусе Христе, допоможи мені!", а потім помер.

Його тіло протягом трьох днів залишалося, немов у живої людини, а з ран текла кров, яку святогорці витирали рушником. Від цієї святині багато, по молитвам, отримували зцілення.