Новини

Новини • 26.01.2018
Максим Кавсокалівіт - афонський святий, який спалював хижі, і якому являлась Богородиця

Православні християни 26 січня (за новим стилем) відзначають день пам'яті преподобного Максима Кавсокалівіта.

Преподобний Максим народився в Лампсаке (сучасна Туреччина), в благочестивій родині. Вони були бездітними, але не переставали молитися Богу про дарування дитини - їх молитва була почута. У них народився син Мануїл, майбутній святий Максим.

У підлітковому віці його віддали на навчання в храм, при якому він залишився жити. Хлопець спілкувався з православними старцями, які багато чому його навчили. Мануїл віддавав свій одяг жебракам, ділили з ними хліб під виглядом юродивого.

Однак батьки хотіли одружити сина, коли йому виповнилося 17 років. Дізнавшись про це, хлопець таємно пішов на гору Ган. Тут він прийняв чернецтво з ім'ям Максим. Він став учнем відомого старця Марка. Старець виховував у молодого монаха смиренність - принижував його і давав непосильну роботу. Коли старець помер, Максим вирушив на пошуки другого духовного наставника.

У пустельних горах Папікійскіх він знайшов кілька пустельників, від яких почув багато корисних настанов. Потім він відправився в Константинополь, прийшов у Влахернський храм Пресвятої Богородиці. Був свідком багатьох чудес, які відбувалися за молитвами віруючих біля ікони Пресвятої Богородиці Одигітрії.

Молодий чернець багато молився перед образом і про нього дізнався цар Андроник Палеолог. Відбулася їх зустріч. Але так як Максим не знав граматики і говорив неправильно, покинув палац. Він часто ходив до Патріарха святого Афанасія й розмовляв з ним.

Максим відправився в Салоніки для поклоніння святому Димитрію Мироточивому, а потім - на Святу Гору. Він обійшов усі обителі і зупинився у Великій лаврі. Святий співав на криласі. Преподобний невпинно молився. У нього не було навіть своєї келії; ночі він проводив у бдінні, в церковному притворі.

У неділю Святих отців Максиму явилася Богородиця з Богомладенцем і сказала: «Йди за Мною, Мій обраний на вершину Афона, щоб там, якщо ти хочеш, прийняти благодать Святого Духа». Це явище повторювалося два або три рази.

Він залишив Велику лавру й через тиждень зійшов на вершину гори, в суботу П'ятидесятниці, де провів у супровоі братії всю ніч без сну. Браття, після скоєння там літургії, спустилися з гори, а Максим, залишившись на ній, провів у молитві три доби. Щоб налякати його, диявол посилав громи і блискавки; здавалося, вся Свята Гора здригається. А вдень чулися голоси. Йому знову явилася Пресвята Діва, Яка тримала на руках немовля Іісуса Христа в оточенні ангелів.

«Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!», - мовив святий Максим. «Прийми, обранеце Мій, владу над демонами і поселись в підгір'ї, бо на це є воля Сина Мого, щоб ти, піднявшись в подвигах, і для других був путівником на шляху порятунку їх», - сказала Богородиця. Йому дали і Хліб Небесний. Після того, як святий його з'їв, почувся ангельський спів, його осяяло Божественне світло й Богоматір вознеслася на небо.

Максим залишився там ще на три дні, для молитви. Потім - спустілся з вершини і прийшов у храм, де, пробувши кілька днів у бдінні й молитві, знову піднявся на вершину гори і поцілував те місце, на якому явилася йому Богоматір. Завжди, коли він згадував про чудесне явління, навколо нього розносились райські пахощі та Божественне світло.

Святий пішов на Кармел - місце, де при церкві святого Пророка Іллі усамітнено жив старець. Максим розповів йому про явління. Старець сказав, що це був бісівських обман. З того часу стали називати святого спокушеним, і ставилися до нього з недовірою.

Святий Максим після того не жив в одному місці, а як юродивий переходив з місця на місце, щоразу роблячи собі з трави каливу (хатину), яку потім спалював. Від цього і назвали його Кавсокалівіт – той, хто спалює келії. Він був безкорисливий.

Максим, подібно до древніх великих отців, сяяв благодаттю Святого Духа і був удостоєний одкровення і передбачень.

Водночас на Афон прибув Григорій Синаїт. Все, що почув Григорій про святого Максима, дивувало його. Але ченці, яких відправили на його пошуки, довго не могли знайти його, а коли знайшли, святий сказав їм: «Послухайте, мої брати, старець тепер, після молитовного подвигу і праць, спочиває, - заспокоїмося і ми».

Все ж потім їх зустріч відбулася. Вони довго бесідували. Докладний зміст бесід міститься в Афонському патерика, в життєписі святого Максима.

Преподобного також називали земним ангелом.

Потім Максим, послухавши старця, обрав собі для житла печеру, по сусідству зі старцем Кір Ісаї. Біля печери він викопав собі могилу і щодня відправлявся туди під час утрені, плакав над могилою та співав надгробні пісні, складені ним самим. Іноді він отримував хліб від Бога через Ангела. Очевидці говорили, що він робив морську воду придатною для пиття.

Преподобний Максим звершив багато чудес.

Після 14 років мовчання, в старості він оселився біля лаври преподобного Афанасія. Тут він і помер у віці 95 років.