Новини

Новини • 14.03.2016
14 березня - День пам'яті преподобномучениці Євдокії

Євдокія за походженням була самарянкою, проживала в фінікійському місті Геліополі. Відрізнялася красою і, будучи блудницею, заробила величезні статки. Була звернена в християнство ченцем Германом. Згідно з житієм, прийняттю нею хрещення передувало явління Євдокії архангела Михайла, який вирвав її з лап сатани.

Ставши християнкою, Євдокія віддала все своє майно Геліопольському єпископу Феодоту, а сама прийняла постриг в жіночому монастирі, розташованому поруч з обителлю в якій жив Герман. Після смерті ігумені монастиря Євдокія, що прославилася чеснотами і аскетизмом, була обрана її наступницею. До місцевої влади дійшли чутки, що в монастирі приховано величезний скарб і місцевий правитель направив воїнів обшукати монастир. За житієм Євдокії, воїни три дні не могли увійти в монастир, утримувані божественною силою, а потім на них напав величезний змій, який знищив майже весь загін. Житіє повідомляє, що Євдокія мала бачення, що їй судилося постраждати за Христа. Вона взяла Святі Дари і добровільно віддала себе в руки воїнів.

Євдокію привели до намісника Діогену, який був захоплений її красою. Євдокія визнала себе християнкою і висловила готовність постраждати за Христа.

Тоді намісник наказав повісити її на дереві і чотирьом воїнам жорстоко карати. Воїни взяли її, оголили до пояса і повісили. Коли її роздягали, з грудей її спала частина Пречистого і Животворящого Тіла Господня, взята нею при виході з монастиря. Слуги, не знаючи, що це таке, підняли і принесли наміснику. Простягнувши руку, він хотів взяти її, і негайно частина Пречистого Тіла Владики перетворилася на вогонь, і велике полум'я попалило слуг мучителя і пошкодило ліве плече самому наміснику.

Після цього на намісника «зійшов огонь, як блискавка, і він убив його, обпаливши тіло, як головешку», але по молитві Євдокії він воскрес і став християнином.

Після цього Євдокія продовжила жити в своєму монастирі і зазнала мученицької смерті (усічена мечем) близько 160-170 рр.

Тропар:
Правостию умною душу твою при­вязавши в любовь Христову, /
тленных и красных и временных забытием претекла еси, /
яко Слова ученица, /
пощением страсти первее умертвивши, /
страдальчески второе врага посрамила еси. /
Тем Христос сугубых венцев сподоби тя, /
славная Евдокие, преподобная страстотерпице, /
моли Христа Бога спастися душам нашим.