Новини

Новини • 11.03.2016
11 марта православная церковь почитает преподобного Тита Печерского, пресвитера

Преподобний Тит був священноінок Київського Печерського монастиря, відомий своїм надзвичайно миролюбним до всіх ставленням.

У преп. Тита був один чорноризець Євагрій, за саном диякон. Всі дивувалися щирій дружбі і любові, що існувала між ними. Але диявол, який ненавидить всяке добро, вирішив посіяти між ними насіння ворожнечі. У своєму задумі він встиг: Тит і Євагрій так зненавиділи один одного, що не хотіли дивитися один на одного і всіляко намагалися уникати зустрічі між собою.

Коли вони разом служили в церкві, то у них не було згоди навіть тут, при богослужінні: якщо один кадив перед іконою, то інший тікав від кадіння, якщо ж один не відходив від образу, то інший проходив повз, не покадивши.

Їх ненависть була настільки сильна, що вони мали відвагу навіть причащатися Св. Таїн, не примирившись один з одним, не отримавши вибачення один у одного. Братія обителі, бачачи таку їх сильну ненависть і розуміючи, що ця ворожнеча згубна для їх порятунку, багато раз приймалася їх мирити, але вони і чути про це не хотіли.

І ось, за Божим задумом, пресвітер Тит серйозно захворів. Думаючи, що настав частина відійти йому в інший світ, Тит почав гірко плакати про свой гріх і потім послав сказати диякону Євагрією наступне: «Прости мене, брат, заради Господа за те, що я образив тебе гнівом своїм». Євагрій, однак, не тільки не пробачив Тита, а й став жорстоко лаяти його. Браття, побачивши, що пресвітер Тит уже помирає, вирішила силоміць привести Євагрія до вмираючого, щоб примирити його з ним. Коли Євагрия привели до Тита, то останній впав до ніг свого колишнього ворога і сказав зі сльозами:

- Прости мене, брате!

Але Євагрій відвернувся від нього і перед усіма виголосив такі слова:

- Не хочу миритися з ним ні в цьому віці, ні в майбутньому.

Сказавши ці нелюдські слова, Євагрій вирвався з рук братії і тут же впав. Його хотіли підняти, але він був уже мертвий. Йому не могли ні скласти рук, ні стулити вуст, ні закрити очей: немов він помер вже давно. У той же час преп. Тит встав з ліжка абсолютно здоровим. Коли його запитали, що з ним було за час хвороби, він відповідав:

- Під час хвороби я, ще одержимий гнівом, бачив, як ангели відступили від мене. Вони гірко ридали про загибель моєї душі, а біси раділи, що я маю гнів на свого брата. Тому-то я і почав просити вас, щоб ви пішли і випросили мені у диякона Євагрия прощення. Коли ви привели його до мене, і я вклонився йому, а він відвернувся від мене, то я побачив, що якийсь Немилостивий янгол полум'яним списом ударив Євагрія і той впав бездиханний. Той же янгол потім подав мені руку, підняв мене, і я встав абсолютно здоровий.

Браття, почувши таку розповідь з вуст преп. Тита, в жаху повторювала слова: «Залишите, і полишиться вам, яко всяк гнівайся на брата всує повинен є суду» (Мф. V. 22). Багато плакали також ченці про загиблого брата Євагрія. Після такого напоумлення з боку Промислу Божого ченці Печерської обителі стали дотримуватися гніву, прощаючи один одному будь-яке слово образливе, пам'ятаючи слова Єфрема Сирина: «Якщо кому трапиться померти у ворожнечі, то таковаго очікує невблаганний суд».

Особливо ж сильно подіяв цей сумних випадок на самого пресвітера Тита. Бачачи, як за примирення з братом своїм він отримав не тільки прощення гріха свого, але і тілесне здоров'я, він більш уже не думав гніватися на кого-небудь, але засвоїв собі постійну любов до братії. Преп. Тит після цього завжди пам'ятав слова Писання: «Сонце нехай не заходить у гніві твоєму. Але перед всіх один до одного любов старанним майте, зане любов покриває безліч гріхів» (1 Петр. IV. 7, 8). Він здобув собі таке миролюбство, що на ньому істинно виповнилося вислів апостола: «Немає Царство Боже їжа або пиття, але правда і мир» (Рим. ХIV. 17). Тому й на небі преп. Тит сподобився отримати заспокоєння, яке обіцяв Бог люблячим Його, й хто Його заповіді. Святі мощі його спочивають у Ближніх печерах. Помер преп. Тит близько 1190 р.