Про фонд

Про фонд

Одного разу побувавши на Афоні, людина вже ніколи не повернеться до колишнього життя, оскільки Свята Гора проникає в її думки і вчинки, слова і діяння.


Для мене, як і для кожної православної людини в Україні, любов до Афону виявляється на глибокому, духовно-генетичному рівні. І це неспроста.
Протягом багатьох століть нас, українців, об'єднує православна віра, яку прийняли наші предки в крещальних водах Київського Йордану – Дніпра, а зберегли наші діди й батьки.
І саме православна віра, принесена на наші землі візантійськими святителями і просвітителями, отримала міцний духовний фундамент завдяки Святій Афонській Горі.
На початку 11-го століття наш земляк, Преподобний Антоній Печерський (родом із Чернігівщини), приніс на київські гори незгасне світло чернечого подвижництва зі Святої Гори Афон і заснував в стародавньому Києві Печерський монастир, який став колискою чернецтва і духовним центром православної Київської Русі, а згодом – найбільшої Лаврою в світі.
З тих пір і протягом багатьох століть існує нерозривний історичний зв'язок між Афоном та Україною. Саме тоді Свята Гора стала для наших предків живим прикладом чернечого життя, хранителем православних догматів, переказів батьків, традицій і культури.
У всі часи афонські старці приїжджали на нашу землю, ділилися своїм словом, знаннями, тим самим сіяли і вирощували зерна віри в душах наших батьків.
Варто тільки згадати, як за часів Брестської унії, коли почалося утиск віри, для духовного зміцнення православних християн зі Святої Гори прибув афонський подвижник Іван Вишенський. У своїх гарячих проповідях він говорив, що необхідно всіма силами тримаються своїх православних традицій, культури та рідної мови.
Не меншою була і роль українського народу в історії Афону. Так, у 18-му столітті уродженець Полтави Преподобний Паїсій Величковський став відомим афонским подвижником. Він заснував Іллінський скит, переклав на слов'янську мову працю Отців коллівадів «Добротолюбіє». І з часом його роботи відродили чернечі традиції на наших землях.
Завдяки таким відомим особистостям православ'я у наших предків були сили для боротьби за православну віру, яких нам не вистачає сьогодні.
Тому так важко зараз чути про церковний розкол в Україні, про наміри передачі Києво-Печерської та Почаївської Лавр розкольникам, зміну дати святкування Різдва Христового, і залишатися байдужим.
Отримавши благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія, я прийняв рішення про створення благодійного фонду «Православний спадок України на Святій горі Афон» і паломницької служби «Панагія». Їх мета – цілком сприяти духовній освіті нашого народу, зміцнювати його віру і всіма силами підтримувати канонічну Православну Церкву в Україні.
У минулому році фонд уже почав допомагати православним храмам в їх відновленні і розписі. Також нам вдалося відправити кілька паломницьких груп священиків і мирян на Святу Гору, провести ряд робіт з видання просвітницької літератури і надати допомогу у виході православних радіопередач.
Але це тільки початок нашої діяльності, оскільки основні заходи ми плануємо в нинішньому році. До 1000-річчя перебування слов'ян на Афоні готуємо відкриття музею, присвяченого Святій Горі, плануємо проведення тематичної конференції, окрема частина якої буде присвячена дослідженню українського скиту з традиціями запорізького козацтва Чорний вир на Афоні (в першій половині 18 століття його заснували ченці з Києво-Печерської Лаври).
Я вважаю, що віра – це те, що дозволяє людині бути ближчою до Бога, і запрошую вас спільними зусиллями розвивати спадщину наших предків на Святій Горі і в Україні.


Дмитро Ворона